Чайковський Андрій Якович

Чайковський Андрій Якович народився 15 травня 1857 року в Самборі. Український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат у Галичині. Діяч Національно Демократичної Партії, згодом УНДО, один з організаторів УСС, повітовий комісар ЗУНР у Самборі.

Сім'я:

• Андрій Якович разом із дружиною прожив пів-століття. Мав трьох синів та три доньки.
• дружина - Гладилович Наталія Юліанівна. 21 вересня 1884 року одружилась із Андрієм Чайковським. Народилась 26 серпня 1861 року в селі Береги. Померла 17 листопада 1938 року в місті Коломия.
• син - Чайковський Микола Андрійович. Професор математики. Народився 2 січня 1887 року, в місті Бережани. Помер 7 жовтня 1970 року в місті Львів.
• син - Чайковський Богдан Андрійович. Адвокат, етнограф. Народився 29 лютого 1888 року, в місті Бережани. Закатований комуністами у Бригідках.
• син - Чайковський Андрій Андрійович. Бібліотекар, член КПЗУ. Народився 14 жовтня 1895 року, в місті Бережани. Помер 9 червня 1978 року в місті Коломия.
• донька - Чайковська Галина Андріївна. Народилась 19 вересня 1892 року в місті Бережани. Померла 6 січня 1979 року в місті Флорида.
• донька - Чайковська Олена Андріївна. Народилась 4 січня 1893 року в місті Бережани. В 1927 році померла при пологах.
• донька - Чайковська Наталія Андріївна. Народилась 6 серпня 1898 року в місті Бережани. Померла 18 лютого 1938 року.

Біографія:

• Андрій Якович народився 15 травня 1857 року в сім'ї дрібного службовця, дрібного шляхтича, в місті Самбір, що належало до королівства Галичини та Володимиро-Австрійської імперії, нині Львівська область. У дитинстві втратив батька, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя в Самбірському повіті.
• До початкової школи не ходив, навчався вдома. Навчився читати польською, оскільки українського букваря тоді не було. Іспити за початкову школу здавав приватно.
• У 1869-1877 навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря».
• В гімназійні з 1873 по 1877 роки був членом підпільного товариства «Студентська громада».
• Після закінчення гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету.
• У 1881 році став співзасновником «Кружка правників». Почав працювати за невелику зарплату в товаристві «Просвіта».
• З філософського факультету Андрій Чайковський перейшов на юридичний факультет того ж Львівського університету[1]. За часів навчання на юриспруденції очолював студентське товариство «Дружній лихвар».
• 1884 року А. Чайковський склав суддівський іспит і впродовж 1884–1886 років практикував у Самборі після чого переїхав у м. Бережани Тернопільської області, де у 1890 році відкрив власну адвокатську канцелярію. Ніхто інший так активно, як Андрій Чайковський, не популяризує серед москвофілів ідеї народовецького просвітянського руху, доказуючи власним прикладом, що рідною мовою треба вести справи в судах та установах.
• У 1914 році Чайковський повернувся до Самбора. Навіть у мирний час не все гаразд творилося зі свободою людини на окупованих теренах так званої Малопольщі, але інші порядки настали в період Першої світової війни, яку принесли на своїх багнетах царські вояки — переслідування й повальні арешти під час окупації російськими військами рідного міста Андрія Чайковського Самбора, як і Східної Галичини загалом. Там, за доносом єдиновірних співмешканців, які з ідеологічних міркувань симпатизували завойовникам, на заповзятливому українофілові замкнули наручники та й припровадили до сумновідомої львівської в'язниці «Бригідки». Як заручника його перетримали трохи більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили під протекцію Володимира Дудикевича.
• У Коломиї жив і працював з 1920 по 1935 роки.
• У Коломиї допоміг врятувати Народний дім від конфіскації поляками.

Прихисток у Коломиї:

• У середині травня 1919 року Коломия була «під румунським постолом». Ангелом-охоронцем родини Чайковських став недавній старшина УСС і зять Володимир Бемко.
• Сім'я Чайковських в історії Коломиї залишила помітний слід. Зокрема, дружина Андрія Чайковського Наталія очолювала товариство «Союз Українок». Дочка письменника Марія Ставнича редагувала часописи «Жіноча доля», «Світ молоді», «Жіноча воля». Журнал «Жіноча доля» видавався під редакцією екс-сенаторки Кисілевської Олени з якою приятелювали Чайковські. У 1926-27 роках очолював осередок «Рідної школи».

Творчий шлях:

• Почав друкуватися з 1892 року. Образи життя знайшли відтворення в його спогадах «Спомини зперед десяти літ» (1892) та «Чорні рядки», виданих у збірнику оповідань «Із судової зали», «Образ гонору» (1895), «Хто винен?», «Краще смерть, ніж неволя», «Не для всіх весна зеленіє» (1920) і повістях «Олюнька», «В чужім гнізді», «Бразілійський гаразд» (1896), «Малолітній» (1919) та інші.
• На пробудження національної свідомості й виховання молоді мала значний вплив проза Чайковського в романтичному стилі про Козаччину: «За сестрою» (1907), «Віддячився» (1913), «Козацька помста» (1919), «На уходах» (1921), «Олексій Корнієнко» (1924), «До слави» (1929), «Полковник Михайло Кричевський» (1935), «Перед зривом» та ін. У цих творах Чайковський ідеалізував Запоріжжя і звинувачував Москву за кривди, завдані Україні.

Творча спадщина:

• Спомини зперед десяти літ (1892)
• Оповідання зі збірки: «Ні разу не вдарив», «Краще смерть, чим неволя», «Хто винен?», «За віхоть сіна», «Жаль ваги не має» (збірки «Оповідання» (1904 та 1920 роки))
• За сестрою (1907)
• Віддячився (1913)
• Петро Конашевич-Сагайдачний (1917)
• Козацька помста (1919)
• Олюнька (1920)
• На уходах (1921)
• Олексій Корнієнко (1924)
• Роман «Сагайдачний» — книга перша «Побратими» (1924); книга друга «До слави», частина 1 (1929); книга третя «До слави», частина 2
• Перед зривом — повість про життя гетьмана Богдана Хмельницького.
• Полковник Михайло Кричевський (1935) — трагічна історія польського шляхтича, який став на бік українців у їх боротьбі за волю.
• Три казки діда Охріма (1927)
• Автократ (1929)
• Четверта заповідь (1930)
• Сонце заходить (1930)
• За чужі гріхи (1931)
• За чужі гроші (1932)
• Чар-зілля (1932)
• Полковник Михайло Кричевський (1935)
• Одарка
• Чорні рядки (Мої спомини за час від 1 листопада 1918 р. до 13 травня 1919 р.)
• З ласки родин (б.р.)
• Не піддавай ся біді (б.р.)